Ideas camp-2017
Для мене Ideas camp-2017 став другим у житті. Але знову багато що було на ньому вперше.
Вперше я насолоджувалась осіннім морем в Азовському, де була вперше. Вперше була в якості тренера, вперше їла в справжній військовій їдальні під стримані усмішки наших захисників. Вперше гуляла по курортному місту Бердянськ в не курортний сезон.
І всі ці «вперше» лише доповнювали неповторну і ні з чим незрівнянну атмосферу кемпів.
І всі ці «вперше» лише доповнювали неповторну і ні з чим незрівнянну атмосферу кемпів.
Дякую Ірині Ткаченко, що повірила в мене дозволила пережити ці незабутні «морські» моменти мого життя. Дякую організаторам, активній громаді Азовського, за комфортно влаштований простір для нашого таборового життя і спілкування. Дякую молоді Азовського за задумливі погляди і щирі посмішки, за креативні ідеї, довіру і екскурсію до їх рідної школи в Азовському, яку вони провели Терезі. Дякую Олександрі Гонтар за її яскравий влучний гумор. Дякую Наталі Зиковій за позитив і невимушеність спілкування. ДЛякую Юлії Яровій за комфортне співіснування під одним дахом (під дахом в прямому сенсі)))
Я вже зрозуміла, що на кемпах час відчувається по-іншому. Він густий, насичений подіями і враженнями, він з морським подихом, зі смаком какао. Дні набагато довші ніж тут, дома. Водночас все пролітає надто швидко, ти ще не вспів насолодитись, ще трішки не вистачило для повного насичення. А може, це й на краще.
Перші спроби бути тренером
І знову ти везеш додому голову, наповнену новими ідеями. І знову твоя стрічка Facebook змінюється новими обличчями. І ти розумієш, що ці люди стали для тебе більше ніж просто френди у соцмережі, ці люди жили з тобою поряд, спали, харчувалися, ділилися спонтанними думками і спільними ідеями.
І ти знову вертаєшся додому інший, витрушуєш із взуття пісок, розкладаєш наплічник, але точно знаєш, що не так далеко попереду новий кемп і ти маєш бути там. Не дивлячись ні на що. Де б він не був. Адже ти тепер точно КЕМПОЗАЛЕЖНИЙ!
